Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Високий рівень неповернень по виданих позиках змушує банкірів застосовувати всілякі методи боротьби з неспроможними позичальниками. Якщо в Україні з такими боржниками навчилися боротися за допомогою служб безпеки фінансових установ або колекторських компаній, то за кордоном дістати боржника складно.

Для обмеження пересування проблемних кредитних клієнтів був підписаний указ президента № 813/2009, який містить заборону виїзду за кордон громадянам України в разі наявності прострочених зобов'язань. І це був вимушений крок Адміністрації Президента у відповідь на переддефолтний стан банківської системи нашої країни. Частка проблемних позик з урахуванням реструктуризацій на сьогодні становить не менше 30% всіх виданих кредитів.

Але наскільки обмеження виїзду за кордон є законним? Згідно з Конституцією України, кожен громадянин нашої країни має свободу пересувань і право в будь-який момент залишати її територію. Але в той же час, передбачена застереження, яка вказує на обмеження, встановлені законом. А такими обмеженнями можуть бути: рішення суду, аліменти, договірні відносини і друг. Насправді людині може бути відмовлено у виїзді за кордон тільки в разі розгляду позову в суді і використання заборони на виїзд в якості запобіжного заходу. У такій ситуації людина отримує відмову в оформленні закордонного паспорта, а якщо паспорт вже видано - інформація про заборону перетину кордону передається в управління прикордонної служби України, яке в подальшому вносить отримані дані в єдину базу.

Чи будуть банки таким чином «переслідувати» всіх своїх боржників? Напевно ні. Швидше це психологічний фактор, який ефективно використовується для усунення неспроможних позичальників. Масові заборони на виїзд за кордон навряд чи будуть, оскільки є ряд перешкод в реалізації такої схеми:

- банки мають право подавати в суд тільки в разі будь-яких на те підстав (при наявності прострочення понад 90 днів, коли боржник всіляко приховується від фінансової установи);

- дія фінансового і людського факторів. Великі витрати на судові тяжби з неспроможними позичальниками, а так само необхідність наявності великого штату кваліфікованих юристів навряд чи будуть сприяти в застосуванні обмежень до всіх боржників;

- невисока ефективність таких заходів. Обмеження у виїзді за кордон позичальників з простроченими кредитами далеко не гарантує фінансовій установі повернення заборгованостей по позиках.

- не правомірні такого роду заборон. Ні судових рішень по всіх тих величезним списками боржників, до яких були застосовані обмеження.

Все це свідчить про певну підтримку держави банківської системи України. Хоча такі дії швидше можна назвати спробою врегулювання проблеми неповернення кредитів. А чи буде практика заборони виїзду боржників за кордон ефективної - покаже час.

 

 

Джерело