За безвізових подорожей особі забороняється працювати на території ЄС. Чи перевіряє поліцейський, що виконує прикордонні функції, цей аспект?
Якщо під час співбесіди під час перетину кордону буде встановлено, що подорожанин має намір здійснювати трудову діяльність на території ЄС, то це означає, що він не підтверджує туристичну мету перебування. Тобто таким чином не виконує одну з умов безвізової подорожі. Такій особі доведеться повертатись в Україну.
Тобто співбесіда на кордоні якраз і проводиться для того, щоб упевнитись у туристичній меті перебування.
З чим взагалі мають рахуватись туристи, якщо вони не можуть підтвердити якісь дані з того чи іншого аспекту поїздки?
Чим більш неправдоподібною видається мета перебування, тим більш докладною і ґрунтовною є співбесіда з поліцейським-прикордонником. Саме тому важливо, щоб такі документи, як запрошення, фінансове зобов'язання сторони, що запрошує чи зворотній квиток, людина мала при собі або у ручній поклажі та самостійно пред'явила їх під час прикордонного контролю.
Якщо вона казатиме, що документи є, але вона залишила їх вдома чи поклала у валізу, доведеться спілкуватись з нею уже у службовому приміщенні. Тобто якщо у поліцейського-прикордонника виникають сумніви, для розвіяння яких потрібне детальне опитування, співбесіда біля віконця завершується і людину запрошують у службове приміщення. Туди ж запрошують і офіційного перекладача, і детальне опитування починається знову. Поліцейський може зв'язатись з готелем, де ніби мав зупинитись подорожуючий, і перепитати, чи справді особа замовляла номер і чи не відмовлялася від його бронювання.
Тобто, усі необхідні документи треба мати при собі і пред'являти їх безпосередньо на пункті прикордонного контролю.
Що стається з тими людьми, яким відмовляють у перетині кордону?
Таких осіб повертають назад. Тобто, якщо літак, яким особа прибула, наприклад, з України ще на місці і має вільні місця, то особу повертають відразу цим літаком. Альтернативно людина може залишатись у транзитній зоні і бути відправлена за першої ж можливості до тієї країни, до якої вона має право на в'їзд, і у якій може перебувати.
Як поліцейські спілкуються з тими туристами, які не знають не тільки відповідної мови, але навіть англійської мови?
Звичайно, добре, коли комунікація відбувається, коли особа хоч трохи розуміє і може кількома словами відповісти на запитання. Однак поліцейські докладають зусиль для порозуміння у будь-якому випадку, інколи навіть мовою жестів. Мова - це справді бар'єр, але всі повинні його долати, якщо є така необхідність. Якщо турист готовий до прикордонного контролю, самостійно уже знає, які документи треба пред’явити, щоб прикордонники упевнилися у меті та строках його перебування, фінансовому забезпеченні, і, можливо, має при собі записку, у якій описується план його перебування в країні ЄС, та ще й відповідною мовою, то це прекрасно. Якщо ні, запрошується й очікується на перекладача. Звичайно, це потребує часу. Тож і для всіх краще, коли всі питання з'ясовуються під час контролю, на місці.
