У зв’язку із складним становищем в Україні сьогодні, нажаль, емігрують багато українців. Так, за даними деяких ЗМІ, чисельність населення скоротилася вже до 42 млн осіб (а колись ми пишалися лозунгом: «Нас майже 50 млн!). На постійне місце проживання за кордон бажає виїхати ще багато наших співгромадян.
Але, у цій статті, поговоримо не про становище у нашій країні, а про можливі ризики такого важливого кроку, як переїзд за кордон назавжди з родиною і на що треба звернути увагу перед тим, як обрати країну для майбутнього ПМЖ.
Можливо більшість моментів в цієї статті будуть очевидними для багатьох, але автор бачив і багато таких родин, котрі думають: «все, вирішили, продаємо квартиру та їдемо на ПМП». При чому в країну, в якій не були зовсім, а просто чули, що там добре. Це нагадує мені стару байку, коли дідусь вчив онука плавати: вивіз на середину прудка на човні та й викинув його у воду: мовляв нікуди не дінеться, попливе. Так і тут. Тому, сподіваюся, що інформація буде корисною саме молодим сім’ям із дітьми, які не були за кордоном, а думки залишити Україну назавжди не покидають їхні голови. Що ж, читаємо.
Зважимо власні сили і ризики при прийнятті рішення щодо виїзду на ПМЖ (ПМП)
Не треба говорити про відомі факти, що «робочому класу», «офісному планктону», юристам, економістам та іншим фахівцям в Україні платять не багато для нормального життя. Нікому не платять багато. Отримують гроші чиновники, яких наділено владою та повноваженнями, отримують доходи бізнесмени, а працюємо ми…
Що ж робити? У Вас виникла ідея уїхати за кордон?
Так, там платять більше. Але, завдайте собі запитання: я в Україні не зміг заробляти багато, а що мене чекає за кордоном, де я не знаю, або погано знаю мову? Я не знаю, де і як там жити. Скільки коштує там життя? А що, там Великі Боси краще за наших? Вони добріше, чесніше і платять більше? А може вони платять трохи більше, так як менше – вже нижче рівня бомжів та заборонено законодавством країн? Замислиться.
Українська сім’я планує емігрувати на ПМП за кордон
Уявимо середньостатистичну українську сім’ю: мешканці міста мільйонника. Він – програміст фрілансер, пише на PHP, іноземні мови не знає, отримує від 10 до 25 тис грн на місяць; Вона – головний спеціаліст Департаменту економіки і міжнародних відносин обласної державної адміністрації та знає англійську мову, отримує 6500 Нетто. В сім’ї двоє діток: Русланчик, вчиться у середній школі та Маринка – 2 рочки.
Взяли та вирішили – кинути все та поїхати у Польщу на завжди. А може у Чехію? Ні, в Німеччину краще!
Що ж з цього вийде? Чи є сенс міняти ваше становище на закордонне? Ось уявіть: Ви в Україні, де добре знаєте мову, знаєте менталітет, знаєте людей, але не змогли досі досягти результатів, не заробляєте багато. Що змініться за кордоном? Вам будуть просто так давати гроші? Ні. Там вам буде значно складніше.
За кордоном Ви не знаєте нічого, Вас не візьмуть на роботу по вашим профілям. Вам ще треба буде підтвердити кваліфікації, оформити документи. Кошти від продажі вашої квартири в Україні будуть швидко танути переїзд, на проценти, які з вас знімуть ріелтери, посередники, та таж бюрократія (думаєте її там немає?).
І ось виникають питання: які спеціальності краще мати для еміграції за кордон? Яке знання мов? Як все це краще організувати?
Без доброго знання мов для чоловіків будуть більш затребувані спеціальності ті, які припускають добре володіння руками, технічні, які не потребують ліцензій і підтвердження освіти: сантехнік, плиточник, муляр, далекобійник. Адже, навіть простим таксистом, наприклад, в Лондоні потрібно здати запаморочливий іспит на знання карти міста, знання мови, культури та історії.
Для жінок при знанні мов: перекладач, філолог, історик, рідше - викладач і вчитель. Навіть професія бухгалтера вимагає досконального знання законодавства тієї країни, в яку ви збираєтеся. Без знання мови жінки йдуть працювати у готелі, прибиральницями і так далі.
Медичні професії вимагають підтвердження кваліфікації, як і інші, пов'язані з будівництвом, наданням послуг за різними профільними напрямками.
Тому, якщо ви впевнені в собі, як в економісті, бухгалтері, юристі, лікарі або навіть в математиці в Україні, відкиньте цю впевненість для роботи за кордоном. Там ви нікому не потрібні, якщо не стали в нагоді на Батьківщині. Запам’ятайте це!
Як обрати країну для ПМЖ?
Головне — не треба робити поспішні висновки: куди і як емігрувати. Це треба робити поступово, іноді роками, використовуючи різні підходи до вивчення середовища перебування за кордоном, а також – власних можливостей в умовах цього середовища.
Починати краще з простого відвідування країни, наприклад туристичної поїздки.
Перший крок для рішення про еміграцію — туристична поїздка
Іноді, коли люди, відпочивши в тій чи іншій країні, загоряються бажанням негайно туди переїхати. Потрібно розуміти, що життя туриста і резидента дійсно сильно розрізняються. Про що ж потрібно пам'ятати в туристичній поїздці, щоб не прогадати?
Ось невелика пам'ятка для тих, хто їде в Європу (та інші місця) не тільки з метою приємно провести відпочинок, але і вибрати країну для імміграції.
По-перше, пам'ятайте, що різні області навіть в невеликих і розвинених країнах ЄС можуть сильно відрізнятися за рівнем життя, цінами і домінуючою культурою.
Звиклої до просторів України людині може здатися, що невелика європейська країна скрізь однакова, але це не так. У більшості випадків є більш зручні для проживання райони і менш сприятливі території.
Зрозуміло, що туристи зазвичай відвідують саме найбільш пристойні міста і провінції.
Що робити: відхилитися від стандартної програми, поїздити по країні навмання, відвідати різні райони.
По-друге, щодо вибору місця майбутнього проживання не можна обмежуватися тільки туристичною поїздкою.
Так, країна може опинитися прекрасною: чистою, упорядкованою, з культурним, спокійним населенням і відносно низькими цінами. Так, може рівень життя може виявитися високий у всіх її частинах. Але вивчивши (неглибоко) тільки зовнішню сторону справи, ви можете упустити інші важливі речі.
Ось тільки невеликий список моментів, які «випливають» тільки при імміграції і їх складно побачити туристу-спостерігачеві:
- високі податки на нерухомість та іншу власність;
- високі комунальні платежі;
- дорога і абсолютно необхідна медична страховка;
- перенасичений ринок праці і складність знайти роботу;
- незвично жорсткі вимоги законодавства (наприклад, у багатьох країнах Євросоюзу зараз дуже суворе ставлення соціальних служб до прав дитини);
- дорога освіта, високі витрати на дитячи садки і школи.
Що робити: вивчати країну, в яку збираєтеся іммігрувати не тільки по курортам, а й по нудній нормативній базі, за відгуками людей, що мають схожу з вашою сім'ю і професію.
По-третє, захоплення від місця, де ви відпочиваєте, може бути не завжди обґрунтованим. Пояснення елементарно: у відпустці, маючи море вільного часу і приємні враження, людина схильна все сприймати в кілька рожевому світлі. Коли ж наступають сірі будні, життя сприймається інакше.
Що робити: пам'ятаємо про таку небезпеку, поділяємо свої емоції від відпустки і від самої країни.
Наостанок зауважимо, що «правильною» туристичною поїздкою буде виїзд за кордон «дикунами»: без туристичних агенцій і готелів.
Домовляємося про оренду квартири через Інтернет, живемо нормальним життям - ходимо в магазини, готуємо, стираємо. Спробуйте визвати лікаря. Завітайте у школу, поговорить з вчителем про можливість навчання вашої дитини. Знайдіть у районі самі дешеві продовольчі ринки або магазин. Поцікавтеся, де і за скільки можна купити речі першої необхідності. Так, це не так приємно, як два тижні на золотому пляжі. Але зате відомості про цю державу, де збираєтеся жити, будуть точними і достовірними.
Але, навіть так, ви все одно не узнаєте, чи зможете добре заробляти за кордоном. Ви лише приблизно побачите ваші витрати, менталітет країни, ваш рівень у спілкуванні на іноземних мовах.
Другий крок перед еміграцією – влаштуватися на роботу по робочій візі одному з членів родини
Ідеальний варіант, якщо хтось поїхав би попередньо по робочій візі працювати за кордон, тобто: відправити на розвідку за кордон найсильнішого члена родини. На розвідку не посилають всю армію, а самих досвідчених. Тому, краще поїхати за кордон кому-то одному.
Подивимось на нашу уявну родину: він може працювати й віддалено, але не знає мови, вона знає мову, але ж відправити жінку, матір дітей одну за кордон – не варіант. Тому він сідає в інтернет і розсилає резюме серед польських, чеських та угорських IT-компаній. Через деякий час (протягом якого він вчив англійську) приходить довгоочікуване запрошення. Він отримує робочу візу ї іде на півроку за кордон. Там голова родини влаштовується, орендує з колегами кімнату на трьох, ходить на роботу, а вечорами ще працює віддалено на старих замовників, що залишися з України.
Проходить деякий час, а нашого героя не тільки не звільнили, але й запропонували підвищення. За півроку він вже оцінив власні сили, бачить, що вже може орендувати не одну койку, а невеличку квартиру для родини. Ось це і буде сигналом того, що можна починати переїзд. Або навпаки – родина зробить висновки, що не впорається.
Але повернемось до позитивного розвитку подій. Тим часом дружина не марнує його, а займається підготовкою дітей – активно вивчають мову країни, де вже працює їх батько. Окрім того, вона вивчає інформацію про нюанси вступу у дитячий садок та середню школу.
Читайте статті про навчання наших діток у польських школах та дитячих садочках.
Також, вона підшукала роботу у тому ж місті, де працює її чоловік та подала документи на отримання робочої візі вже для себе.
Третій крок – еміграція.
Після того, як у вас обох є робочі візи, ви можете взяти дітей та поїхати жити за кордон. Але перед тим, як ви отримаєте ВНЖ, пройде ще немало часу (від 2 до 5 років у залежності від країни). Тут важливо не змінювати роботу, не віджати надовго з тієї країни.
Після отримання ВНЖ ви зможете дочекатися і ПМЖ та стати повноправними громадянами зарубіжної країни, а ваші діти – автоматично стануть такими при досягненні повнолітнього віку.
Детальніше про процедуру отримання ПМЖ, документи та країни читайте на сторінках нашого сайту у розділі Виїзд на ПМЖ (ВНЖ).
І остання порада: на спалюйте мости на батьківщини, не продавайте квартиру, а краще здайте її в оренду.
Бонусом до статті:
Як перевезти речі при еміграції на ПМЖ за кордон?
Якщо ви збираєтеся переїжджати в європейську країну на постійне місце проживання, то варто заздалегідь подбати про спосіб доставки особистих речей на нову адресу.
Провести доставку особистого майна можна за допомогою різних видів транспорту. Спробуємо розібратися, які переваги і недоліки кожного.
Щоб визначитися зі способом транспортування вантажу, слід уважно вивчати кожну ситуацію індивідуально, беручи до уваги параметри вантажу, вагову категорію, об'ємність, пункт призначення і маршрут.
Залізничний транспорт.
Переваги відправки вантажу залізницею:
- можна не турбуватися про вантаж, він буде доставлений на кінцеву станцію гарантовано;
- вам нададуть контейнер для навантаження речей, доставивши його безпосередньо до будинку.
Недоліки:
- недостатня кількість малих контейнерів в наявності;
- тривалі відстані між домашньою адресою і пунктом відправлення;
- підвищені шанси нанесення ушкоджень техніці, меблям і особливо крихким предметам;
- огляд працівниками митниці є обов'язковою умовою;
- додатково доведеться сплатити доставку контейнера, транспортний збір та інше;
- на території європейської держави оплачується додатковий тариф;
- не представляється можливим визначити, де саме і ким було завдано збитків при пошкодженні вантажу, а відповідно, ніхто не понесе відповідальність і не відшкодує збитки, так як вантаж перетинає територію кількох країн.
Автомобільний транспорт.
Переваги відправки речей автомобілем:
- можливість підібрати автомобіль оптимальної вантажопідйомності;
- транспорт подається прямо до під'їзду;
- значна економія на вартості транспортування в порівнянні з ж/д;
- відсутність оглядів на митниці;
- висока ймовірність доставки вантажу без пошкоджень;
- майно пломбується і доставляється окремим автомобілем;
- право вибору зручної дати і часу отримання.
Недоліки:
- складність з вибором транспортної компанії з достатнім досвідом і кваліфікацією.
Авіатранспорт.
Переваги відправки речей літаком:
- доставка проводиться швидко - протягом кількох днів;
- збереження вантажу практично 100%.
Недоліки:
- слід знайти додаткові способи доставки від будинку до аеропорту і навпаки;
- імовірний митний огляд;
- необхідність моніторингу авіакомпаній на предмет найменших тарифів;
- висока вартість вантажів великої ваги;
- доскональний огляд особистих речей перед відправкою працівниками компанії та аеропорту;
- слід врахувати правила пакування речей, інакше доведеться переупаковувати за додаткову плату прямо в аеропорту.
Перевезення речей в Європу - завдання досить складне, але не нездійсненне.
Найкращим способом залишається автомобільна транспортування. За винятком випадків переправлення вантажів на інший континент.
---
